До ювілею О.В.Сухомлинського

“Школа – не комора знань, а світоч розуму.
Усі діти не можуть мати однакові здібності.
І найважливіше завдання школи – виховання здібностей”

В.О.Сухомлинський

По сторінках біографії В.О. Сухомлинського

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. у родині незаможних селян.
Його батько, Олександр Омелянович, був теслею, працював у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах, робив музичні інструменти.

Мати — Оксана Юдівна, працювала в колгоспі, займалася домашнім господарством, а зимовими вечорами розповідала казки.

У сім’ї, крім Василя було ще троє дітей – Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали педагогами. 

Василь Сухомлинський закінчив семирічну школу в рідному селі Василівка. У 1933 році вступив до Кременчуцького медичного технікуму, але незабаром пішов звідти, вступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до Полтавського педагогічного інституту. Проте через хворобу в 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.

У сімнадцять років розпочав педагогічну діяльність. У 1935—1938 рр. працював учителем української мови і літератури у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району.

У 1936 р. Сухомлинський вступив на заочний відділ Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи.

У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби.

У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б).

Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно — публіцистичної діяльності.

Для молодших школярів Васи́ль Олекса́ндрович написав майже 1500 мініатюр-казок. Він був великим письменником і великим педагогом. Міжнародна організація з питань освіти науки і культури ЮНЕСКО оголосила 1998 рік — роком В.О.Сухомлинського.
Людина, — стверджував великий педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

Помер Василь Олександрович 2 вересня 1970 року. Похований він недалеко від школи, де працював.

Крилаті вислови великого педагога

 

  • Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.
  • Відкрити в кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньої творчої, інтелектуально повнокровної праці – це завдання стає нині першочерговим у практичній роботі.
  • Якщо Ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини. Якщо Ви не вмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститися до світу дитячих інтересів, – нічого не вийде.
  • Роки дитинства – це перш за все виховання серця. Виховання – це не поєднання заходів і прийомів, а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.
  • Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено,створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, – вона творець; її розумова діяльність – творчість.
  • Серце віддаю дітям